Додивилася 2-й сезон. Місцями мене страшенно дратує це кіно, просто страшенно. Всі оті недомовки як в бразильській мелодрамі: "Твій батько..." і помер(ла). "Твій батько вьив матір місс паркер". Я була шокована, Боже, який шок. Дешеві ефекти. "В тебе є брат..." Боже, я знову шокована. І знову дешеві ефекти. Мене дратують їхні таємниці, які ніколи не розкриваються, їхні зачинені двері за якими знову зачинені двері. Мене дратує отой містер рейнс, який дихає через трубочку і не вмирає як вампір бо він це найдешевший трюк в серіалі. А коли вони в останььому епізоді бігали з якоюсь совороткою, що відновлює розумову діяльність я подумала: "які дурниці". Коли Джерод виготовляв єдину порцію тієї сиворотки для того щоб допомогти хлопчикові покаліченому Рейнсом я думала: "не старайся, хлопче, всеодно розібється". Анжело ж має проявити благородство і віддати свою, а всі відновлені сполучення в його мозку розпадуться назавжди (як я люблю це слово "назавжди", "ніколи"). Так воно і вийшло.
А коли в 17-му епізоді вернувся ніби мертвий містер Лайл і ніби мртвий брат Джарода, Кайл (ЕКайл, Лайл, аж смішно) це було весело. Ніхто не хоче вмирати, всіх треба вбивати по три рази, автори просто не можуть відмовити собі в задоволенні показати шокуюче повернення персонажа. А потім кайл красиво заступив Джерода від кулі і красиво помирав в нього на руках (якби серіал знімали на 10 років пізніше всі б вже писали слеш) і я подумала: "знову дешеві ефекти".
Але мені, наприклад, подобається місс Паркер бо актриса талановита і коли грає злість чи біль чи ще щось то їй не треба корчити стражденну гримасу (як це робить той же Майкл т Вайс) в неї це по очах видно.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий